Невдача з народження

Історія моєї невдачі в бізнесі була наче спрогнозована ще до мого народження. Саме в той момент, коли я дозріла до відкриття власної справи, все повернулося проти мене, і я прогоріла буквально за півроку.

Я завжди любила одяг, стежила за сучасними модними тенденціями і хотіла працювати в цій сфері. Але не продавцем або адміністратором. Тому довго обмірковувала стратегію розвитку магазину одягу. Зупинилася я на торгівлі секонд-хендом. Тільки не тим, яким соромно навіть підлоги мити. Вирішила брати тільки Люкс і Крем. Спочатку ходила, вибирала по вже працюючим мережам кращі моделі самостійно. Змінювала дорогі і доступні речі, намагалася урвати ексклюзив. Потім вирішила відкрити стаціонарний магазинчик, обладнати його в стилі будуара і робити акцент на вінтаж.

В якості стартового капіталу виступила моя кімната в гуртожитку, що дісталася від батька. Під цю заставу ми взяли гроші на оренду, обладнання, декорації, вивіски, рекламу і так далі. Я розрахувала все до копійки. Але не врахувала, що при відкритті магазину, нехай навіть скромного, всі закладені витрати потрібно помножити на два.

Звичайно, ми попередньо відкрили ПП, подали документи в податкову службу, стали працювати за єдиним податком. Це не така велика сума в місяць, але при відсутності доходу все таки неприємна.

Магазин межував з невеликим продуктовим магазинчиком і знаходився в підвалі житлового будинку. Щоб привернути увагу, ми замовили величезний банер з назвою нашої фірми і повісили на торець будинку. Але крім контролюючих органів заклик більше ні на кого не спрацював.

В першу чергу завітав дільничний. Милий хлопець вирішив запропонувати-нав’язати свою допомогу. Обіцяв вирішувати будь-які проблеми, аж до співпраці з інстанціями. Як і всі пострадянські люди, з органами сваритися ми не хочемо і приймаємо непотрібну допомогу. Звісно, ​​не безкоштовно.

Наступний удар – стрибки курсу долара, від яких залежать закупівлі одягу. Різке підвищення скоротило маржу, тому що підвищувати ціни роздрібу неможливо було через нерозкрученність точки. Люди і так про нас не знали, а вже купувати використані речі дорожче нових не хотіли.

Завершальним ударом стало переведення податковою службою нашої системи оподаткування. Вони, після приходу на об’єкт, вирішили, що працювати за єдиним податком ми не можемо і повинні перевестися на загальну систему оподаткування. Тобто, бізнес і так не встиг принести дохід, а заплатити потрібно було вже сьогодні і зараз. Притому в подальшому віддаючи державі майже 20% від прибутку.

Звичайно, було боляче і прикро, але довелося закрити магазин, не пропрацювавши й півроку. А потім ще довго всією сім’єю працювати на закриття кредиту під заставу квартири.