Пандемія мого бізнесу

Мене звати Ольга і я хочу розповісти про історію хвороби свого бізнесу. Ми разом із ним перехворіли на COVID-19 у важкій формі. Я з невеличкого містечка, зі звичайної родини, але з дуже великими амбіціями, і мій бізнес почав своє існування незадовго до того, як я дізналася, що таке Covid.

Бажання самостійно створювати щось нове та утвердитися у соціумі створило мою власну дитину – це невелика make-up студія-shop. Моя дитина виросла дуже швидко – від орендованих 3 квадратних метрів у місцевому ТЦ до вже власного орендованого приміщення із яскравим інтер’єром та певною напрацьованою базою клієнтів.

Моя сестра виявила бажання розвиватися і стала хрещеною для мого бізнесу – ми ділили усі клопоти на двох. А дві голови краще вирішували усі проблеми та генерували нові ідеї для розввитку. Так ми перетворилися у достатньо цікаву аудиторії студію, де можно спробувати різні види макіяжу, а також придбати щось нове для себе. Дівчата мене зрозуміють – завжди хочеться бути неперевершеною.

Першою хворобою для мого бізнесу став початок всесвітньої пандемії, адже макіяж – це контакт, контакт – це небезпека, небезпека – це хвороба. Мій бізнес вперше виголосив слово «онлайн». Про макіяж мова не йшла – лише продаж косметичних засобів. Оренда приміщення забирала усі кошти, але місце втрачати не хотілося. Закони про зміни до податкового кодексу та про єдиноразову фінансову допомогу були хорошим початком вирішення проблеми для таких, як я. Але реалії відрізнялися від написаного у законі.

Мій бізнес отримав другого ляпаса, коли продаж зменшився удвічі. Я не хотіла до останнього втрачати свою надію на існування, а от сестра із ще максималістичнами поглядами у 18 років вважала, що бізнес – це лише профіт, а його майже не було. Вона втратила надію, і віддала увесь свій ентузіазм роботі оператора call-центру з доставки їжі.

Рецидив хвороби мого бізнесу спричинив локдаун і я втратила своє приміщення разом із надією на розвиток власної справи. Адже привабити клієнтів у період невизначеності дуже важко, особливо якщо твоя продукція – це не річ першої необхідності.

Я говорила, що я амбітна, тому не здалася, намагаючись триматись на плаву усіма можливими способами, тому мікрозайми та невеликі споживчі кредити рятували ситуацію , вже не кажучи про борги. Я дивилася у монітор свого онлайн-магазину в очікуванні замовлення майже щохвилини, і моя амбітність потроху згасала, адже запропонувати треба широкий асортимент, а замовлення – мінімальні. Мета не виправдовувала засоби.

Саме тоді я вирішала кардинально інакше підійти до справи. Я почала онлайн-курси макіяжу у соціальних мережах, запроваджуючи різні конкурси та розіграші, що нині добряче приваблює публіку. Крок за кроком, неначе вперше ступаючи на стежку малого бізнесу, я почала отримувати перші «плюси» і моя відчайдушна жага стала вакциною від SARS-Cov 19.

Я хочу поділитися з усіма симптомами Сovid мого бізнесу:

  • Недостатня фінансова державна підтримка
  • Монотонність онлайн-роботи
  • Складність у напрацюванні нової клієнтури за умов роботи «через екран»
  • Вимушена зміна профілю роботи (треба бути готовим ставати гнучким, адже ти сам собі і оператор, і кур’єр, і мікрофінансова установа)

Мій онлайн-бізнес зараз знову у пошуках приміщення для виходу з онлайн-зони. Але я не збираюся припиняти роботу онлайн, адже це моя страховка і додатковий спосіб рекламувати себе на ринку. Схожі магазини прийняли рішення залишитися у віддаленому режимі та погодилися існувати лише в онлайн-просторі. Інші магазини просто ліквідували товари та припинили своє існування.

Іноді так і хочеться створити статистику:

За минулий рік:

  • госпіталізовано – тисячі підприємств;
  • летальних випадків – сотні підприємств;
  • одужало – десятки підприємств.

На моє щастя, мій бізнес серед тих, які одужали.

Ольга, 24 роки, місто Умань